Шлях Любачівський Залужжя

Залужжя

Це підлюбачівське поселення вже наприкінці XV століття було віддане на зарплату лікарняного приходу в Любачеві, а пізніше увійшло до складу столового майна Перемишльського єпископату. Спокійне життя костьольного села було порушене у період сімнадцятовічних воєн.

Згідно місцевим переказам навесні 1656 року в Залужжі з'явилися шведські солдати. Був це напевно відділ армії короля Карла Густава, яка, невпинно атакована партизанами Стефана Чарнецького, переходила трактом з Наролю до Ярослава. В Залужжі, на базі головного напряму маршу, шведи заатакували мешканців. Багато з них згинуло і спочило в спільній могилі на західному краї села. У XIX столітті на кургані збудовано капличку, яку обсаджено липами. Після численних перебудов, ця мала святиня існує до сьогоднішнього дня.

Ймовірно з початку XVII століття на території села існувала церква. Документи,які підтверджуючть функціонування при ній руської парафії, пропали під час татарських наскоків. Не можна виключити, що в той час знищенню піддалася також первинна святиня. У 1700 році збудовано нову, дерев'яну церкву, яка пережила до 80 років XX століття.

Тепер важливе місце в культурному краєвиді села відіграє парафіяльний костел Богоматері Опіки (1998р.), збудований на майдані біля вже неіснуючої церкви (1700р.). Існував тут також невеликий фільварк з садибою. На краю центральної частини поселення є також парафіяльне кладовище- пам'ятника. Відзначається також численний комплекс придорожніх капличок і хрестів (XIX/XX ст.).