Шлях нарольський Ловча

Ловча

Поселення сягає своїми початками пізнього середньовіччя. У період сучасним зв'язаною була з цєшановськими волостями. У їх межах переживало в ІІ половині XVII століття важкий період, позначений воєнними неспокоями. У місцевих розповідях збереглася пам'ять про багатьох вбитих або захоплених мешканців в неволю татарами. Особливо постраждала східна частина під назвою "Погибець". Втрати в насеоенні поповнювано новими поселенцями. Поміж ними були також турецькі і татарські військовополонені, про що свідчили прізвища давніх мешканців Ловчі. Після "руйнації воєнної ", в 1685 році власник села Адам Антон Белжецький, каштелян белзький, королівський ротмістр, відновив ерекційний акт місцевої руської парафії. Понад десять років пізніше, близько 1698 року, з фонду сільської громади була збудована також дерев'яна церква, яка на початку XIX віку поступилася теперішній святині.

Село, мальовничо розташована поміж лісів біля Східного підніжжя Розточчя, має характерну назву, яку локальна традиція виводить від слова "лови". Карл Нотц, перебуваючи тут на початку XX століття, опирався напевно на розповіді, почуті в місцевій садибі, бачив в цьому випадку віднесення до королівських ловчих, що приїздили сюди. Поміж відвідуючих Ловчу мав бути також ЯнСобєський, який згідно місцевим оповіданням мав тут невеличкий мисливський замок. Давні перекази розміщують цю будівлю на території, розташованій по північній стороні незбереженої тепер садиби. У придворному саду знаходилися, крім того, два камені з часів Собєського. До наших часів збереглися лише залишки паркового заснування з величними старими деревами.

Існуючі залишки придворно-паркового заснування (XVIII - XIX ст.), давня греко-католицька церква (1808, 1899р.) і розташоване збоку кладовище (XIX/XX ст.), належать до головних атракцій села, яке, з огляду на положення уздовж глибокої долини локального потоку, належить до найпрекрасніших поселень в околицях Любачева.