Зміни костельних границь

Процес формування костельних територіальних структур стисло був залежним від змін, що відбувалися у межах локальних державних організмів. В результаті цих декількавікових змін,була створена єпархіальна структура, яка без значних змін пережила від середньовіччя аж до кінця XVIII століття. У її межах околиці Любачева і пізнішого Немирова опинилися на північно-східних краях перемишльської єпархії східного обряду, а від ІІ половини XIV століття також західного обряду.

За єпархіальною адміністрацією йшла в парі структура нижчого щабля. Парафія східного обряду в Любачеві має середньовічний генезис, але засвідчена документально лише з половини XIV століття. У свою чергу любачівська парафія західного обряду існувала вже в 80 роках XIV сторіччя. Обидві одиниці обіймали первинно цілий повіт, разом з його східною частиною, лежачою тепер по українській стороні границі.

З поступовим розвитком заселення йшла розбудова парафіяльних структур обох християнських обрядів. На переломі XV і XVI століття на просторі сучасних партнерських гмін існувало вже ймовірно щонайменше кільканадцять руських парафій, в цьому в Башні, Щуткові, Kровиці, Дорогомишлі, Грушеві, Нагачеві, Смолині і Вороблячині. Дати заснування більшості з цих одиниць, на жаль, не знані. Першою документально засвідченою одиницею цього типу є парафія в Немирові, згадувана в 1557 році. Частина парафії могла бути започаткована значно раніше або передували їй функціонування монастирів (Башня, Щутків, Немирів , Смолин).

Мережа латинських парафій на даній території була значно рідша. До костелу в Любачеві поступово залучили інші, звужуючи територію цієї середньовічної парафії, стисло до околиць. Любачева.На схід від цього осередка, відносно рано, напевно вже в 1480-1490 роках, повстала парафія в Немирові. Оскільки парафія любачівська удержала свої зв'язки з єпархією перемишльською, то парафія немирівськаз самого початку тяжіла до львівської архідецезії. Одночасно на лінії Розточчя (Нароль, Плазів, Потелич), розтягували своє зверхництво православний і латинський єпископат хелмський. Околиці Любачева і Немирова отже стали місцем стику трьох єпархій і двох християнських релігій. Ця ситуація утрималася до кінця новітньої епохи.

В XVI столітті подальшому укріпленню піддалася пастирська мережа Східної Церкви, яка після суперечок, що тривали від 1596 року, між прихильниками православ'я і зв'язку з римським Костелом, безповоротно наприкінці XVII століття вступила до унії. У період гострих релігійних суперечок потрібно зазначити виникнення на цій території двох монастирів в Грушеві (1624р.) і Щеплотах (1626р.). Між Любачевом і Немировом впродовж XVII і XVIII століть прибули ще руські парафії в Липовці(1636р.), Синявці (1702р.) і Клоницях (1744р.).

Після занепаду І Речіпосполитої, зміни обійняли також парафіяльну, деканальну і єпархіальну мережу обох обрядів. Любачів і Немирів удержали свій зв'язок у рамках деканату любачівського і єпархії перемишльській; від 1787 року обидві парафії опинилися також в межах любачівського деканату і львівської архідецезії латинського обряду.

Певні зміни обійняли також деканальну мережу греко-католицької Церкви. У 1921 році проведено реорганізацію деканатів, значно збільшуючи їх число. Парафії з теперішньої території любачівської і немирівської гміни увійшли до складу деканатів в Любачеві, Немирові і Kраківці. Певне пожвавлення наступило в сфері парафіяльної структури римсько-католицького Костелу. У 30 роках XX століття на території старої, середньовічної парафії в Любачеві відокремлено представництво в Башні Дольній, а також збудовано каплицю в Kорвиці Самій.

Принципові зміни в створюваній соні років єпархіальній і парафіяльній структурі принесла II Світова Війна. В результаті рішення польських комуністичних властей ліквідації піддалися структури Греко-католицької Церкви як на території Польщі, так і на радянській Україні. Вірні були змушені перейти у православну церкву. Фактичній ліквідації піддався також Римсько-католицький Костел на українських територіях. Функціонували тут тільки нечисленні святині цього обряду. Лише політичні зміни на переломі 80 і 90 років XX століття призвели до відродження обох обрядів на самостійній Україні і Греко-католицькій Церкві в Польщі. З приводу однак повоєнних змін в структурі віри, тільки нечисленні святині вернулися до своїх давніх функцій. Серед них: греко-католицька церква в Любачеві і римсько-католицький костел в Немирові (парафія в Яворові). У самому Немирові і в його околицях вірні східного обряду утримують тепер зв'язки з Греко-католицькою або Православною Церквою.