Шлях Немирівський Грушів

Грушів

Від 2012 року Грушів, так як і сусідній Будомир, буде ототожнюватись з польсько-українським пограничним переходом. Тим часом історія цього поселення, на підставі археологічних досліджень, сягає середньовіччя. Згадка з 1442 року робить Грушів одним з найстарших поселень, яке в той час зв'язане було з посадою любачівського старостату. У 1554 році, разом з Kровицею, село перейшло в приватні руки. Стало воно власністю Літинських - руського дворянського роду. У 1621 році брати: Михайло, Микола, Василь, Данило, Самуїл і Kсенофонт Літинські видали для отця Aнтонія привілей на заснування в грушівському лісі, над річкою Чорнявка, монастиря Святої Трійці. П'ять років пізніше, в 1626 році, це зібрання було приєднане до саме еригованого василіанського монастиря, розташованого на території тодішнього грушівського присілка Щеплоти. На новому місці монастир значно розвинувся.

Напевно вже близько половини XVII століття, за часів Яна Собєського, придворний маєток змінив власників. На початку XVIII століття були ними Розвадовські. Один з них, що був галицьким каштеляном,заснував в 1715 році існуючий до дня сьогоднішнього церковний комплекс з дерев'яною церквою Святого Михайла і вільностоячою дзвінницею. Парафія східного обряду існувала в Грушеві вже у XVI столітті. З цього найстаршого періоду походять дві кам'яні надгробні плити, сперті тепер на стіну церкви. Ці пам'ятники датовані на XVI - XVII століття і мабуть пов'язані з першими власниками села.

Дерев'яна церква і сполучене з нею кладовище з цікавими пам'ятниками образотворчого надгробного мистецтва належить тепер до головних культурних достоїнств Грушева. З пізнішого періоду походить існуючим на території села комплекс військових казарм. У його склад входять: будівлі адміністрації, казарми, стайні, а також, зруйнований тепер, неоготичний гарнізонний костел (XIX/XX ст.).