Зміни політичних і адміністраційних границь

( Я. Мазур)

У ранньому середньовіччі території між Любачевом і Немировом лежали на території прикордонної польсько-руської зони, в межі поселень червінсько-перемишльських. У фазі виникнення польської і руської (X/XI ст.) державності, періодично змінювалася їх державна приналежність. З кінця IX століття ці території опинилися у складі руського Князівства Перемишльського, пізніше Галицького (від 1141р.) і Галицько-Володимирівського (від 1199р.). Щонайменше наприкінці XII століття Любачів став осередком місцевої адміністрації - так званої волості, охоплюючої простір на південь від Розточчя, разом з сьогоднішнім Немировом. Як адміністративний осередок, Любачів був згадуваний в літописі галицько -волинськім в 1214 році. У 1340, а кінцево в 1387 році, волость любачівська разом з Червоною Руссю була включеною до Польського Королівства.

Давня староруська волость любачівська авансувала до ролі повіту (districtus), що управляється через старосту. Ця одиниця увійшла в значній частині в межі Князівства Белзького, відданого наприкінці XIV століття у володіння мазовецьких князів. Від 1462 року на його основі почало функціонувати воєводство Белзьке. Незалежний повіт любачівський існував до половини XVI століття, після чого разом з околицями Немирова, увійшов до складу дистрикту Белзького.

Після занепаду І Республіки, у галицький період, вперше наступило адміністративне роз'єднання територій навколо Любачева і Немирова. До половина XIX століття обидва осередки і супроводжуючі , належали ще спільно до жовківського циркулу, але після реформи структур територіального поділу початої в 60 роках, Любачів увійшов до складу повіту цешанівського, Немирів до равського, а декілька сіл,серед яких були Грушів і Дорогомисль,залишилися підпорядкованими повітові яворівському.

Розпад Австро-Угорщини в результаті І світової війни підсилив прягнення до незалежності поляків і українців. У листопаді 1918 року території навколо Любачева і Немирова опинилися на коротко в межах Західноукраїнської Народної Республіки. Пізніше увійшли до складу львівського воєводства в границях II Речіпосполитої. На цьому просторі утримався, створений у галицький період, поділ на повіти, з цією різницею, що Любачів повернув собі ранг осередку повітової адміністрації.

Принципові політичні зміни в результаті II світової війни довели до виникнення між Любачевом і Немировом державної границі. Від 1944 року території, зосереджені навколо цих місцевостей, проходили зміни адміністративних границь. На польській стороні Любачів безповоротно в 1999 році отримав ранг осередку повіту в межах підкарпатського воєводства. У його складі опинилася Гміна Любачів, яка тепер налічує 203 км² і обіймає 23 сілські ради. Відповідає їй по українській стороні територія двох одиниць місцевої адміністрації нижчого щабля, які були створені в результаті адмінреформи наприкінці 90 років XX століття. Є то так звані "сільради" (ради солецькі - громади) з осередками в Немирові і Дорогомислі; Немирів має притому статус селища міського типу. Простір згаданих громад належить до району яворівського в межі львівської області.